У нашому навчальному закладі працює практичний психолог. Якщо у вас виникли питання – звертайтеся за допомогою. Разом ми подолаємо будь-які труднощі!

Графік роботи

практичного психолога

Родюк Тетяни Михайлівни

Понеділок 12.00-16.00
Вівторок 10.00-14.00
Середа 13.00-17.00
Четвер 12.00-16.00
П’ятниця 11.00-15.00

Психологічна підтримка дітей

1. Спрямовуйте дитину на позитивний результат.

2. Створіть дитині сприятливі, комфортні умови для навчання та розвитку.

3. Підбадьорюйте дитину, хваліть її за те, що вона робить добре. Визначте досягнення дитини.

4. Хваліть свою дитину за самостійні дії, особливо за самостійне виправлення помилок.

5. Реально оцінюйте можливості своєї дитини і вселяйте віру в успішне навчання.

6. Частіше говоріть дитині, що ви вірите у неї, у її сили і можливості; запевняйте, що в неї все вийде.

7. Не ставте завищених вимог, не делегуйте дітям своїх нереалізованих сподівань.

8. Підтримуйте інтерес дитини до пізнання, обговорюйте разом із нею прочитані книги подаючи приклад власного інтересу д знань і навчання.

9. Забезпечте режим дня дитини, щоб запобігти її перевтомі:допоможіть раціонально розподілити час між підготовкою і відпочинком, щоб уникнути перевтоми.

10. Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження їй необхідна різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

11. Вірте в успіх дитини. Якщо результати виявляться гірші ніж очікувані, замість негативу знайдіть разом із дитиною інші шляхи досягнення мети, проаналізуйте помилки.

12. Уважно вислухайте дитину, подавайте приклад доброзичливого спілкування.

13. Подбайте про свій емоційний стан та емоційний стан дитини, створіть теплу атмосферу у сім’ї.

ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

1. Нікому не довіряйте свій паспорт. Документи, що свідчать про вашу особистість, завжди повинні знаходитися тільки у вас.

2. Якщо ви збираєтеся працювати або навчатися, потурбуйтеся про те, щоб контракт був підписаний на зрозумілій вам мові, місце і час вашої майбутньої роботи були чітко обговорені.

3. Залиште вдома або своїм друзям, або близьким детальну інформацію про своє перебування за кордоном, з адресою і контактним телефоном, а також копію свого паспорта і контракту. Рекомендується також залишити своє фото і адресу ваших іноземних друзів.

4. Не забудьте з'ясувати номера телефонів українських посольств і консульських представництв за кордоном. Якщо ви опинилися у складній ситуації або вам хтось погрожує — звертайтеся до представників своєї країни, які можуть вам допомогти.

5. У закордонних країнах активно працюють недержавні організації і служби, що надають допомогу особам, які опинилися у складних умовах.

6. Період перебування на території закордонної держави вказаний у вашій візі. Порушення візового режиму робить неможливим ваші наступні виїзди за кордон.

7. Не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземною мовою, значно полегшить вам перебування за кордоном і допоможе у складну хвилину.

Поради батькам

Висувайте реальні вимоги до дитини

Спробуйте поставитися до дітей, як до квітів - нехай вони ростуть у тому темпі, який їм визначила природа. Форсувати розвиток дитини так само неможливо, як змусити квіти зростати швидше. Вимоги до дитини не повинні бути завищеними.

Досить часто буває так: до 6 років до дитини ставляться, як до маляти - балують, все за неї роблять, дозволяють їй вередувати, а коли настає час підготовки до школи, вимоги істотно посилюються. Від дитини починають вимагати відповідальності, самостійності, дорослості. Але звідки ж вона може з'явитися раптом? Усі ці риси слід виховувати поступово, враховуючи вікові й просто індивідуальні особливості дитини.

Залучайте дитину до спільного вирішення проблем

Дітям подобається брати участь у всьому. Залучайте дитину до прийняття рішень - як провести вихідні, коли і куди піти гуляти, що подарувати мамі на день народження. Люди терпіти не можуть, коли їх примушують, але якщо людина вирішує самостійно - інша річ. Дитина почувається учасником, а не об'єктом примусу.

Мама 7-річного хлопчика знайшла чудовий хід, щоб упоратися з постійним «канюченням» дитини і проханнями щось купити. Якось вона посадила його й докладно обговорила з ним їхній бюджет на місяць. Вона радилася з ним, від чого, на його думку, можна відмовитися, щоб йому щось купити, скільки можна виділити на покупку дрібниць. Чи потрібно казати, що кількість примх дитини різко скоротилася.

Давайте дитині можливість вибору

Для розвитку самостійності дитини та вміння приймати рішення дуже корисно давати дитині змогу обирати між двома способами поведінки чи дій. Замість того, щоб сказати: «Прибери машинку і конструктор», запитайте в дитини: «Ти хотів би спочатку прибрати конструктор, а потім машинку чи навпаки?» Це дозволяє дитині контролювати ситуацію й не суперечити волі батьків.

Якщо дитина звертається до вас по пораду чи запитує про те, яке прийняти рішення, а вам дуже хочеться підказати їй, що робити, спробуйте втриматися від готової відповіді. Спробуйте допомогти їй прийняти рішення самостійно.

Вірте у свою дитину

Родина збиралася переїжджати на нову квартиру. Мама дуже хвилювалася, що у хлопця, і так не надто товариського, можуть виникнути труднощі з пошуком друзів. На це інша мама, досвідчений психолог, порадила їй для початку змінити своє ставлення на віру в те, що в її сина все вийде, а тоді вже шукати способи допомогти йому.

Отже, ми поговорили про те, яке ставлення до дитини поліпшує наше спілкування з нею. Звернімося тепер безпосередньо до способів спілкування з дитиною.

Які звернення дитина краще чує

Досить часто конфлікти з дитиною виникають тоді, коли дитина не чує батьківських прохань або вказівок. Це може бути пов'язано з проблемою взаємин між вами і дитиною. Наприклад, коли спілкування в основному зводиться до вимог і вказівок. Тоді дитина протестує проти цього і виявляє упертість. Чи, навпаки, коли батьки потурають дитині, не привчають її до того, що в неї є якісь обов'язки.

Водночас важлива й форма, в якій ми просимо дитину щось зробити.

Позитивно формулюйте звертання до дитини.

Кажіть дитині що робити, замість того щоб вказувати, чого не слід робити. Наприклад, замість: «Не вилазь на меблі», треба сказати: «Злізь зі столу».

Не поєднуйте декілька прохань чи вказівок.

Давайте вказівки по одній, а не всі разом. Розділяйте великі прохання чи вказівки на декілька невеликих. Наприклад, замість: «Прибери свою кімнату», скажіть: «Склади кубики в коробку», «Постав взуття у шафу».

Кажіть дитині точно, що треба зробити.

Замініть такі вислови, як «Будь хорошим» або «Роби правильно», більш точними, такими, як «Говори пошепки» чи «Будь ласка, сядь за стіл».

Звертайтеся до дитини спокійно. Діти мають навчитися реагувати на нормальний тон голосу, а не на крик, авторитарний тон чи благання.

Говоріть чемно, з повагою.

Прохання та вказівки мають бути чіткими й зрозумілими, без неповаги до дитини. Дуже допомагає вираз «будь ласка».

Прохання та вказівки мають бути такими, щоб дитина була спроможна їх виконати.

Важливо, щоб прохання та вказівки збігалися з фізичними і розумовими можливостями дитини. Трирічна дитина не зможе самостійно зав'язати шнурки, а п'ятирічна вже спроможна це зробити. Просто так дитина не стане охайною. Якщо до цього дитина сама не прибирала кімнату, значить, у неї ще немає навичок. її треба спочатку навчити цього, а потім уже вимагати допомоги в прибиранні оселі.

Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони правді потрібні.

Прямі команди слід використовувати тільки тоді, коли дійсно важливо, щоб дитина їх виконала. Наприклад, в екстреній ситуації, коли хтось поранився, треба щось дуже терміново зробити.

Використовуйте вибір, коли це можливо.

Пропонуйте дитині, якщо є можливість, обирати, що одягти - сині чи жовті панчохи, що з'їсти на сніданок, як провести час.

Пояснюйте, чому ви просите чи вимагаєте.

Пояснення краще давати до прохання чи вказівки. Не варто їх давати між проханням та його виконанням, оскільки діти можуть намагатися втягнути батьків у дискусію, щоб не робити того, що батьки просять.

Хваліть!

Не забувайте похвалити дитину і подякувати їй за зроблене. Адже, якщо ми просимо про щось чужу людину і вона виконує наше прохання, ми обов'язково кажемо їй «дякую!».

Тепер звернімося до «особливих» ситуацій спілкування з дитиною.

Коли дитина переживає сильні почуття

Коли дитина переживає сильні почуття, їй боляче, страшно, кривдно, соромно, вона гнівається, - перше, що ви можете зробити, це дати зрозуміти, що ви «чуєте і бачите», що вона відчуває.

Аби дитина зрозуміла, що ви поруч із нею, готові зрозуміти її й підтримати, можна використовувати спосіб, який називають «активним слуханням».

Активно слухати - значить «повертати» дитині в розмові те, що вона вам сказала, при цьому позначивши її почуття.
Кiлькiсть переглядiв: 1552

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.