Психолого-педагогічні семінари

«Поведінка як зовнішній прояв особистості школяра»

22.11.2018 рік

Мета: підвищити рівень поінформованості вчителів про різні види поведінки можливі причини виникнення , особливості профілактичної та колекційної роботи негативної поведінки в школярів.

Завдання: 1. Розкрити поняття «поведінка та її види».

2. Проаналізувати можливі причини виникнення.

3. Проаналізувати найпоширеніші помилки педагогів при роботі з дітьми з девіантною поведінкою.

4. Ознайомити з інтерактивними методами та прийомами профілактичної роботи.

Психолого-педагогічний семінар від 28 березня 2017 року

Тема. "Професійне здоров'я педагога, як ресурс професійно-особистісногорозвитку»

Мета: формувати життєві навички, сприятливі для здоров’я;

сприяти усвідомленню учасниками тренінгу необхідності самовдосконалення і прагнення до особистісного і професійного зростання, як умови життєвого благополуччя та професійного здоров’я.

Обладнання: папір А4, олівці, демонстраційний та роздатковий матеріал.

Епіграф:

«Самий цінний плід здоров’я - можливість отримувати задоволення».

М. Монтень

Хід

v Вступне слово «Повідомлення»

Мета: ознайомити учасників з основними питаннями теми та завданнями тренінгового заняття.

Час: 2 хв.

Під час виступу повідомляється тема тренінгу, планування роботи на період проведення заняття.

Для всіх нас важливим є те, щоб ми отримували задоволення від власної професії, були майстрами своєї справи. Бути майстром – жити в гармонії із собою та світом. Шлях до майстерності – це ніби підйом нагору з повними відрами води. Як зберегти відра повними, піднімаючись нагору? Як зберегти радість життя, оптимізм, яскравість почуттів, багатство емоцій, виконуючи велику місію Педагога, Педагога – Майстра.

v Самопрезентація «Ініціали»

Мета: знайомство з учасниками, презентація себе, налагодження контакту між учасниками, позитивні емоції.

Психолог пропонує учасникам назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, а потім свої позитивні якості, що починаються з літер ініціалів. Наприклад, Шевчук Наталія Романівна – швидка, ніжна, романтична. Усі представляються по колу.

v Інформаційне повідомлення «Емоційне вигорання та гармонія у нашому житті»

Емоційне «вигорання» - це стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, типовий для професій соціальної сфери.

Емоційне виснаження - один із захисних механізмів. Його викликає психічна втома: коли людина змушена тривалий час виконувати одну і ту саму роботу, постійно надавати підтримку і допомогу. Це може призвести до зниження сили мотиву і меншої емоційної реакції на різні робочі ситуації.

Психологи К. Маслач (1978 р.) і Е. Малер (1983) умовно поділяють на три групи симптомів емоційного вигорання.

Фізичні симптоми:втома, стомлення, виснаження, психосоматичні нездужання, безсоння, задишка.

Психологічні симптоми:негативне ставлення до учнів і до самої роботи, агресивні почуття (дратівливість, напруженість, тривожність, неспокій, гнів), поганий настрій і пов'язані з ним цинізм, песимізм, відчуття безнадійності та безглуздості існування, апатія, депресія, почуття провини, загальна негативна установка на життєві перспективи. Людина відчуває подвійне стан: начебто все добре, але нудно й порожньо на душі. Все частіше колегам і домочадцям хочеться сказати: «Ну не лізьте до мене, залиште мене в спокої!».

Поведінкові симптоми:сприйняття репертуару робочих дій як убогого, прагнення раніше піти з роботи, встановити дистанцію в спілкуванні з клієнтами та колегами, неприязнь до виконання професійних обов'язків та бажання швидше «розправитися» з цим (іноді людина шукає душевне заспокоєння в алкоголі).
Всі ці ознаки або їх частина люди часто списують на авітаміноз, сезонну депресію, недосипання, завантаженість робітниками і домашніми справами, а деякі намагаються не надавати втоми особливого значення («А з ким не бувало? Працездатність має властивість знижуватися і підвищуватися!»). Але у випадку емоційного вигорання мова йде про інтенсивних, частих, тривалих проявах, які заподіюють людині дискомфорт і, як наслідок, призводять до надмірного напруження, психологічного і фізичного виснаження.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: емоційне вигорання не настає раптом, це явище накопичувального характеру!!!Найбільше емоційне виснаження загрожує тим, хто не може власне «Я» відділити від «ти», тобто чужі проблеми сприймає, як свої. У небезпеці є ті, хто не вміє спілкуватися, висловлювати свої почуття, емоції.

Інформаційне повідомлення «Гармонія». А однією складових успішності – це відчуття гармонії. Що таке гармонія?

Відомий німецький вчений-психотерапевт Н.Пезашкіан, засновник Позитивної психотерапії, розробив теорію про балансну модель. Вона складається із 4 сфер:

Сфера «тіло/відчуття» - це зовнішній вигляд, наш режим, здоров’я, профілактика, наші хвороби, харчування, сексуальна активність.

Сфера «діяльність/розум» - це робота, навчання, професія, бізнес, наука, логіка.

Сфера «контакти/традиції» - це відносини з друзями, чоловіком, дітьми, родичами, іншими людьми.

Сфера «сенс/майбутнє – це мрії, творчі роздуми, роздуми і переживання про сенс життя, планування майбутнього, наші фантазії, сни.

v Вправа «Мій баланс»

Інструкція:

1. Напишіть 12 речей, які ви найбільше цінуєте у своєму житті.

2. Розкладіть їх на відповідні сфери балансної моделі.

Обговорення:

– Що ви можете сказати про своє життя?

– Яка із сфер перевантажена, яка відчуває дефіцит?

– Як це впливає на ваше життя?

– Що ви хотіли б змінити?

Висновок

В ідеальній балансній моделі наша життєва енергія (100%) гармонійно розподілється по 4 сферам (по 25% на кожну). В реальному житті доводиться стикатися з дисбалансом. При виникненні проблем одні «тікають» у хворобу (тіло), інші з головою занурюються у роботу (діяльність), треті замикаються у самому собі (контакти), четверті «занурюються» у фантазії» (фантазія).

v Вправа «Мій план»

Інструкція: напишіть у кожній сфері (тіло, діяльність, контакти, сенс/фантазії) що б ви хотіли покращити в собі, щоб поліпшити якість свого життя і стати на 100% здоровим педагогом.

Обговорення:

– Чи у вас віра і надія на те, що виконаєте свій план?

– Які внутрішні і зовнішні ресурси вам у цьому допоможуть?

– Як зміниться ваше життя?

Практичні рекомендації

ü З’ясуйте, що саме Вас тривожить. Поговоріть із близьким, проаналізуйте вголос. Напишіть собі листа.

ü Не виставляйте себе «бідною ягничкою». Знайдіть людину, якій гірше ніж Вам.

ü Плануйте не тільки свій робочий час, але і свій відпочинок. Встановлюйте пріорітети і принцип: непотрібні справи у смітник.

ü Не згущуйте хмар! Не робіть із мухи слона!

ü Керуйте своїми емоціями! Заплющте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть угору й розведіть убік. Відчуйте силу енергії.

ü Не забувайте хвалити себе.

ü Усміхайтеся, навіть, якщо не хочеться!

ü Робіть гімнастику. Адреналін не накопичується.

ü Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях.

ü Улаштовуйте собі свята! Живіть красиво!

ü Умійте відпочивати чемно, але переконливо!

ü Станьте ентузіастом власного життя!

ü Проблеми не треба переживати, їх потрібно вирішувати. Геть – самопожертву і довготерпіння!

ü Робіть дні «інформаційного відпочинку» від ТБ. Почитайте щось.

ü Дозвольте собі займатися своїм здоров’ям.

Вправа «Жив-був педагог».
Ваше завдання, не особливо замислюючись, закінчити пропозиції. Тут не може бути правильних і неправильних відповідей. Пишіть перше, що прийде в голову. Час на виконання 2-3 хвилини.
1.Вранці він прокидався і думав ________________________________________
2.Збираючись на роботу, він ____________________
3. Весь робочий день він мріяв __________________
4. Прийшовши додому, він ____________________
5. Засинаючи, він думав ________________________

Інтерпретація: Це проективна методика. Це коли людина малює або описує, на підсвідомому рівні маючи на увазі свої переживання і проблеми. Прочитайте, будь ласка, по черзі лише перше речення. Прочитайте ще раз про себе свої відповіді. Вони Вам подобаються? Якщо так, то чудово. Якщо ж щось викликає у Вас невдоволення - протягом 1-2 хвилин перечитайте, подумайте і перепишіть невподобані пропозиції так, як би Вам хотілося. Переведіть все на позитив. Ось такими нескладними вправами можна опрацювати будь-яку проблему.
Самим потужним і при цьому часто ігнорованих засобом позбавлення від емоційної напруги є свідомість людини. Головне - це установка людини на те, що життя - прекрасне і дивовижне, що ми володіємо мозком, щоб мислити, мріяти, самовдосконалюватися; очі - щоб бачити прекрасне навколо: природу, красиві обличчя, рукотворні шедеври; слухом - щоб чути прекрасне: музику, птахів, шелест листя. Ми можемо творити, рухатися, любити, отримувати масу задоволення від того, що на кожному кроці дарує нам життя. Питання лише в тому, чи ми вміємо все це помічати, відчувати, вміємо радіти. Головне - це установка на радість і позитив.

v Висновки

Мета: усвідомлення учасниками отриманого на занятті досвіду.

Я хочу додати ще одну притчу про двох мандрівників, яких мучила спрага, і нарешті діставшись до поселення, вони отримали по пів склянки води. Один із подорожніх сприйняв склянку напівповною і був задоволений. Другий же сприйняв напівпорожню і лишився незадоволений, що йому не долили до повної.

Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилася та чи інша прикра ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю навчитися в цій ситуації? Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестануть сприйматися як проблеми, і життя перетвориться на школу, де події та ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитися саме того, що нам потрібно.

Алгоритм щасливого життя

ü Живи, начебто на землі рай!

ü Якщо сьогодні зранку ти прокинувся здоровим, ти щасливіший за 1 мільйон осіб, що не доживуть до наступного тижня.

ü Якщо ти ніколи не переживав війну, самотність ув’язнення, агонію, катування чи голод, ти щасливіший за 500мільонів осіб у цьому світі.

ü Якщо ти можеш піти в церкву без страху і погрози ув’язнення чи смерті, ти щасливіший за 3 мільярди осіб у цьому світі.

ü Якщо у твоєму холодильнику є їжа, ти одягнений, у тебе є дах над головою і постіль, ти багатший за три чверті людей у цьому світі.

ü Якщо у тебе є рахунок у банку, гроші в гаманці або навіть небагато дріб’язку в скарбничці, ти належиш до 8% забезпечених людей у цьому світі.

ü Якщо ти читаєш цей текст, ти благословенніший удвічі, тому що, по - перше, хтось подумав про тебе; по - друге, ти не належиш до тих 2 мільярдів людей, які не вміють читати!

ü Хтось колись сказав: працюй, наче тобі не потрібні гроші, люби, наче тобі ніхто ніколи не завдавав болю, танцюй, наче ніхто на тебе не дивиться, співай, наче ніхто не чує, живи, наче на землі рай!

Гра "Чарівна скринька"
Мета: релаксація, зняття емоційної напруги. Створення позитивного настрою.
Учасникам пропонується дістати по одній записці з чарівної скриньки, яка підкаже їм, що на них чекає сьогодні або що їм потрібно зробити найближчим часом.
Варіанти побажань:
- Найближчим часом тобі особливо пощастить!
- Життя готує Вам приємний сюрприз!
- Настав час зробити те, що ти постійно відкладаєш на потім!
- Люби себе такою, яка ти є - єдину і неповторну!
- Обов'язково зроби собі подарунок, ти цього заслуговуєш!
- Що б ти не робила, радість і спокій завжди будуть поруч!
- Найближчий місяць твій! Робота чи відпочинок - вирішувати тобі!
- Всі твої бажання і мрії реалізуються, повір у це!
- Не віриш у казку? А даремно...щось чудове і чарівне готує тобі весна!
- Просто необхідно влаштувати собі свято, покликати добрих друзів і добрих колег!
- Давно не приділяла собі часу? Салон краси або просто ароматна ванна порадує тебе!
- Не бійся своїх бажань, їх виконання дає нові життєві ресурси!
- А чи часто ти задоволена своїми вчинками? Якщо ні, то обов'язково знайди привід пишатися собою!
- Заглянь всередину себе, там є все те, що тобі так імпонує в інших людях!
- Ти потрібна, тебе люблять, тобою захоплюються і пишаються...дорожи цим!!!
- Усередині кожної людини є хоча б одне маленьке, але позитивна якість...розглянь його!

Дякую за увагу!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Сучасні форми роботи із батьками

Функції роботи школи із батьками

До основних функцій відносяться:

¡ інформаційна;

¡ виховно-розвивальна;

¡ формуюча;

¡ охоронно-оздоровча;

¡ контролююча;

¡ побутова.

Задачі роботи школи із батьками

Задачі взаємодії:

¡ формування активної педагогічної позиції батьків;

¡ озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями;

¡ активна участь батьків у вихованні дітей

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

1. Підтримка фізичного здоров'я учнів.

2. Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.

3. Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).

4. Робота з родиною - вплив на виховний потенціал родини; об'єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання. Тут необхідно таке:

¡ вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;

¡ психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;

¡ організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;

¡ захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.

Форми роботи з батьками

¡ Університет педагогічних знань

¡ Лекція

¡ Конференція

¡ Практикум

¡ Відкриті уроку

¡ Індивідуальні тематичні консультації

¡ Відвідування родини

¡ Батьківські збори

¡ Батьківські читання

¡ Батьківські вечори

¡ Батьківський тренінг

¡ Батьківські ринги

Методи роботи з батьками

Спостереження

Бесіда

Тестування

Анкетування

Напрями навчання сучасних батьків

У навчанні батьків виділяються три напрями:

¡ Навчання батька як вихователя.

¡ Навчання батька як учителя своєї дитини.

¡ Навчання батька як союзника, партнера, спів управлінця.

Навчання батька як вихователя

Навчання батька як вихователя частково починається з його педагогічної освіти, те ж відноситься й до самої технології - моніторингу, ресурсного забезпечення, способу добору змісту.А ось форми тут використовуються інші, хоча цілком позбутись теоретичного фундаменту навряд чи вдасться.

Тренінг- це широкий клас методів спрямованої зміни психічних властивостей особистості, заснований на практичному й багаторазовому виконанні визначених вправ у визначеній ситуації (ситуаціях). На відміну від звичайного навчання, що впливає на пізнавальну сферу (сферу свідомості), тренінг дозволяє модифікувати особистісні риси й установки, що мають більш глибокий зв'язок із поведінкою.

Ділові ігри- це форма колективної творчої діяльності батьків з вивчення рівня сформованості педагогічних умінь у дорослих. Зразковими темами ділових ігор з батьками можуть бути такі: «Ранок у вашому домі», «Син (дочка) прийшов зі школи», «Вас запросили у школу» й ін.

Навчання батька як учителя своєї дитини

¡ Навчання батьків як учителів своїх дітей зазвичай відбувається у формі навчальних семінарів.

Як відзначалось вище, навчальні семінари викликають активний інтерес у батьків учнів початкової школи й у дітей, які переходять у середню школу, у період адаптації до нової організації їхнього навчального життя (навчання в різних приміщеннях і в різних викладачів, які мають різні вимоги).

Технологія розробки програми семінарів для батьків:

А. Підготовчий етап

1. Діагностика батьків і визначення типів

2. Збори (семін

ар) учителів однієї паралелі (початкова школа)

Б. Розробка програми навчальних семінарів

Для проведення семінару буде краще,якщо це буде вихідний день, тривалість семінару - близько двох годин. Обов'язково заздалегідь узгодити з батьками час і програму семінару - краще оформити це у вигляді пам'ятки та вручити при прийомі документів до школи, при проходженні медогляду.

Програма семінару

1. Знайомство батьків зі школою, медсестрою, гардеробницею, працівниками їдальні, обговорення вимог персоналу до майбутніх школярів, з'ясування режиму роботи бібліотеки та медпункту, годин прийому адміністрації.

2. Окреслення кола проблем, з якими звичайно зіштовхуються діти та їхні батьки на початковому етапі навчання у школі (у навчальній і соціальній діяльності). Основна задача тут - домовитися про вимоги, розподіл навантаження та спосіб зворотного зв'язку з батьками.

3. Знайомство батьків із запропонованою освітньою програмою та її необхідним ресурсним забезпеченням (матеріальним, тимчасовим), що буде потрібно на різних етапах її освоєння дітьми.

4. Виступи батьків більш дорослих дітей (2-3-х класів) із запитань: як батьки справилися з труднощами рік тому? Що би зараз вони зробили інакше?

5. Обговорення питань участі батьків у життєдіяльності школи, а також питань допомоги батькам з боку школи.

6. Практикум для батьків.

7. Висновки, обговорення.

Навчання батьків як союзників, партнерів, співуправлінців

Задача директора обов'язкової освіти полягає в тому, щоби по можливості залучити до подібної роботи таких фахівців, які могли би максимально задовольнити освітні потреби батьків: якщо предметом обговорення стануть не тільки проблеми, пов'язані з одержанням освіти їхніми дітьми, а й інші аспекти сімейного права, батьки побачать реальну користь від їхнього перебування у школі як учнів.

Навчання батьків можна будувати не тільки у зв'язку з їхньою участю в житті школи, а й у зв'язку з їх власним підвищенням кваліфікації. Наприклад, учні старших класів цілком могли б допомогти зацікавленим мамам і татам освоїти навички роботи на комп'ютері чи навчити їх користуватись Інтернетом. У всякому разі, подібна практика має дуже велику педагогічну перспективу, тому що у взаємодії дітей і дорослих вчителі й учні мають привабливу можливість тимчасово помінятись місцями.

Правила організації спільної роботи з батьками

¡ Батьки та діти не повинні почувати себе об'єктами вивчення.

¡ Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.

¡ Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.

¡ Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.

¡ При вивченні родини школяра педагог насамперед звертає увагу на такі дані:

¡ Загальні відомості про батьків, інших членів родини, житлові умови, матеріальну забезпеченість. Інтерес до справ школи.

¡ Загальні відомості про дітей (вік, інтереси, рівень вихованості).

¡ Виховні можливості родини (рівень педагогічної культури батьків).

Психолого-педагогічний семінар

Готовність вчителя до інноваційної діяльності

1. Поняття інновацій

Поняттям "інновація" позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня.

1. Інноваційний потенціал педагога

Інноваційний потенціал педагога —сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

1. Етапи сприйняття нових ідей

v етап ознайомлення з інновацією;

v етап появи зацікавленості;

v етап оцінки;

v етап апробації;

v етап кінцевого сприйняття, використання в повному обсязі.

1. Основні критерії готовності до інноваційної діяльності:

v усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;

v готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі;

v впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення, принесуть результат;

v узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;

v готовність до подолання творчих невдач;

v органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;

v рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності;

v позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;

v здатність до фахової рефлексії.

1. Поелементний склад готовності вчителя до інноваційної діяльності

v мотиваційний компонент яксукупність мотивів, адекватних цілям та завданням педагогічної діяльності;

v когнітивний компонент, пов’язаний з пізнавальною сферою людини. Він являє собою сукупність знань, необхідних для продуктивної педагогічної діяльності;

v операційний компонент− сукупність вмінь та навичок практичного вирішення завдань у процесі педагогічної діяльності;

v особистісний компонент, тобто сукупність особистісних якостей, важливих для виконання професійної діяльності.

1. Структура готовності до інноваційної діяльності

v Мотиваційно-орієнтаційний
компонент - характер ставлення до інноваційної діяльності;направленість особистості педагога;наявність „моделі” даної діяльності тощо.

v Змістовно-операціний
компонент - рівні системних знань; технологічність;володіння навичками здійсненні даної діяльності (досвід).

v Оцінно-рефлексивний
компонент - самооцінка своєї готовності до здійснення інноваційної діяльності;самокорекція;самоаналіз.

1. Якості педагога, підготовленого до інноваційної діяльності

v усвідомлення змісту і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи;

v осмислена, зріла педагогічна позиція;

v уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета;

v здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

v співвіднесення сучасної реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти;

v здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

v уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання;

v здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.

1. Практична вправа “Основні причини, які гальмують упровадження нових педагогічних ідей та технологій”
2. Основні причини, які гальмують упровадження нових педагогічних ідей та технологій

v 85% - недостатнє матеріальне забезпечення.

v 38% - нестача часу.

v 23% - надмірна насиченість матеріалу.

v 19% - консерватизм в освіті.

v 15% - поспішне впровадження.

v 15% - психологічна неготовність учнів до сприйняття інновацій.

v 11% - недосконале володіння комп‘ютером.

Управління школою №4-6(448-450) лютий 2015

1. Рівні прояву готовності вчителя до інноваційної діяльності

v Високий рівень прояву готовності: Педагогічний працівник володіє глибокими знаннями про інноваційні технології навчання та практичними навичками їх впровадження у практику власної педагогічної діяльності. Професійна діяльність в інноваційному режимі стала внутрішньою потребою вчителя і носить стійкий, дієвий характер.

v Середній рівень прояву готовності: Вчитель певною мірою володіє питаннями педагогічної інноватики, в основному має необхідні теоретичні і практичні знання, періодично звертається до сучасних інноваційних технологій з метою використання їх в практиці роботи. Таке використання носить продуктивний характер.

v Низький рівень прояву готовності: Вчитель байдуже ставиться до проблеми, його теоретичні та практичні знання є недостатніми. У практиці роботи такого вчителя впровадження інноваційних технологій відбувається епізодично.

11. Поради Дейла Карнегі для подолання стану тривожності

v Заповніть свій розум думками про спокій, здоров‘я та надію.

v Ніколи не думайте і хвилини про людей, які вам не подобаються.

v Замість того, щоб переживати через невдячність будьте готові до неї.

v Ведіть рахунок своїм удачам, а не своїм неприємностям.

v Шукайте позитив у будь-якій ситуації.

v Забувайте про свої власні неприємності, роблячи добро іншим.

v Ніколи нікого не наслідуйте! Заздрість – це незнання, а наслідування – це самогубство!

«Роль вчителя у самореалізації та самоствердженні учнів»

1. Вступ

Тема нашого тренінгу: «Роль вчителя у самореалізації та самоствердженні учнів». Гаслом нашої роботи будуть слова: «Почни з себе!». Тільки навчившись працювати творчо, ми зможемо цього навчити дітей. Якщо раніше для отримання поваги із боку дітей та батьків було достатньо мати знання та правильно подавати їх дітям, то на сьогоднішній день важливо не лише бути носієм знань, але й особистістю, яка власним прикладом виховує у дітей бажання вчитися, уміння творчо працювати.

2. Професійні та особистісні якості сучасного вчителя

Становлення вчителя – це в першу чергу формування його як особистості і лише потім – як професійного працівника, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі педагогічної діяльності

Сьогодні сучасне суспільство потребує не вузьких спеціалістів – носіїв окремих виробничих функцій, а у всебічно розвинених соціально активних особистостях, які мають фундаментальну наукову освіту, багату внутрішню культуру. Не дивлячись на те, що для будь-якого кваліфікованого спеціаліста необхідні глибокі знання, для педагогічної діяльності вчителя особливо важливі професійно значущі особистісні якості.

В сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін “ефективні вчителі”. Їх відрізняє унікальна комбінація особистих якостей (за А. Комбасом), які виступають як суб’єктивні передумови професіоналізму в педагогічній роботі: для таких вчителів внутрішня, психологічна сторона справи важливіша зовнішньої; спочатку він прагне зрозуміти точку зору іншої людини, а потім вже діяти на базі цього розуміння; люди і їх реакції являються для нього більш значущими, ніж речі і формальні ситуації; він довіряє людям і вважає їх здібними вирішувати, причому зовсім адекватно, свої життєві проблеми, чекає від них появу дружелюбності, а не ворожості; людина для нього –завжди особистість, наділена гідністю.

Один з провідних англійських психологів і педагогів Р.Берж, підсумовуючи особисті якості, необхідні для ефективної педагогічної діяльності, виділяє наступні:

· прагнення до максимальної гнучкості;

· здібність до емпатії, тобто розуміння почуттів інших;

· вміння надати особистісного забарвлення викладанню.

.В результаті аналізу накопичених в науці підходів до особистості сучасного вчителя, найбільш доцільного є наступна система якостей:

3. Практична вправа «Ланцюжок»

Мета: з’ясувати, яким має бути учитель у сучасній школі. Завуч пропонує учасникам узяти участь у проекті «Сучасний учитель».

Посилаючись на особистий досвід, з’ясуймо наше бачення ролі особистості учителя у формуванні творчого працездатного учнівського колективу. Спробуймо створити вчительський проект «Сучасний учитель».

Працюватимемо у 4 групах. Учасники першої групи записують одну з найважливіших, на їхню думку, рис сучасного учителя й передають аркуш другій групі. Ті вказують свою, але відмінну від записаної і т.д. Після трьох кіл робота завершується.

4. Стилі педагогічного спілкування.

Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.

У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей учителя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.

Ставлення до дитини детермінує організаторську діяльність учителя, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, ліберальним і демократичним.

Заавторитарного стилю спілкуваннявчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб'єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки і в разі протидії школярів владному тиску вчителя веде до конфронтації.

Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль спілкуванняхарактеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Формально виконуючи свої обов'язки, учитель, що обрав такий стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Ліберальний стиль є засобом реалізації тактики невтручання, яка ґрунтуєте ся на байдужості і незацікавленості проблемами шкільного життя. Наслідки такої позиції вчителя - втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.

Демократичний стиль спілкуванняпередбачає зорієнтованість учителя на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв'язання спільних завдань. В основі керівництва - опора на ініціативу класу. Демократичний стиль є найсприятливішим способом організації взаємодії педагога і школярів.

Впливає стиль спілкування педагога і на становлення особистості учнів, формування характеру пізнавальної активності, їх емоційне благополуччя й стан здоров'я. Результати наукових досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у класах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом, якому притаманний демократичний стиль спілкування.

Залежно від продуктивності виховного впливу розрізняють такі стилі педагогічного спілкування (В. Кан-Калик):

1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Цей стиль ґрунтується на єдності високого професіоналізму педагога та його етичних поглядів. Адже захоплення тим, що цікаве учням, - результат не лише комунікативної діяльності вчителя, а й значною мірою його ставлення до педагогічної діяльності загалом.

2. Спілкування на основі товариської прихильності. Товариська прихильність є важливим регулятором спілкування загалом і педагогічного зокрема. Ще А. Макаренко стверджував, що педагог, з одного боку, має бути старшим товаришем і наставником, а з іншого - співучасником спільної діяльності.

3. Спілкування-дистанція. Сутність такого спілкування полягає в тому, що в системі стосунків педагога і учнів запобіжником є дистанція. Проте й тут має бути міра. Гіпертрофована дистанція призводить до формалізації спілкування вчителя й учнів, перешкоджає створенню справжньої творчої атмосфери. Безперечно, дистанція повинна існувати, але має випливати із загальної логіки стосунків учителя і учнів, а не диктуватися вчителем. Якщо дистанція стає домінантою педагогічного спілкування, одразу різко знижується загальний творчий рівень спільної діяльності педагога та учнів. Це спричинює формування між ними авторитарних стосунків, що зрештою негативно позначається на результатах виховання.

4. Спілкування-залякування. Цей стиль спілкування зумовлений насамперед невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю. Щодо розвитку творчості або здійснення саме виховного впливу на учнів, а не просто ситуативного керування їхньою поведінкою цей стиль спілкування є безперспективним.

5. Спілкування-загравання. Сутність його полягає в завоюванні дешевого авторитету в дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Цей стиль відображає, з одного боку, намагання вчителя швидко налагодити контакт із дітьми, сподобатися класові, а з іншого - відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності. Побоюючись спілкування з класом і одночасно бажаючи мати з учнями контакт, учитель зосереджує увагу не так на змістовому аспекті взаємодії, як на проблемах взаємин, які набувають гіпертрофованого значення.

Педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особистості учнів, розумінні їх потреб та інтересів, на вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування.

5. Колективна творча справа “ Підібрати і програти ситуацію, яка яскраво характеризує типи педагогічного спілкування ”

6. Десять заповідей сучасного вчителя

1. Любіть себе й обраний вами шлях.

2. Йдіть на урок, як на іспит, але перетворюйте урок на свято доброти і розуму.

3. Приносьте на кожен урок диво: вірш, пісеньку, притчу, приклад із життя, анекдот, афоризм, висловлювання, оригінальну задачу, жарт…

4. Ваша головна зброя – бадьорість, життєрадісність, гуманність, а не буркотіння, вимогливість, переслідування, демонстрація втоми.

5. Якщо учень не зробив домашнього завдання, не картайте його, а уявіть, що в нього, можливо, були важливіші справи. Або, що прикро, і ви, і ваш предмет для нього, м’яко кажучи, не досить симпатичні.

6. Захоплюйтесь дитячими відкриттями і не поспішайте оцінювати їх за допомогою цифр.

7. Схиляйтеся перед чистотою й цнотливістю дитинства.

8. Ваше обличчя має бути красивим, одухотвореним красою, а ваш зовнішній вигляд не повинен нагадувати про неминучу пенсію й нудне життя.

9. Читайте на ніч хоча б щось.

10. Якщо учні пам’ятають не вас, а ваші слова і вчинки, значить ваше педагогічне життя вдалося.

Психолого-педагогічний семінар

"Сучасний учень і шляхи взаємодії із ним"

Дев‘ять етичних принципів позитивної педагогіки

Принцип не насилля.

Принцип позитивності.

Принцип “Я-повідомлень” замість “Ти-осудження”.

Принцип дзеркала.

Принцип зворотного зв‘язку.

Принцип не порівнювання.

Принцип таємниці.

Принцип відповідальністі.

Принцип особистого прикладу.

Основні принципи толерантності педагога

Відмова від насилля.

Вміння примусити себе, не примушуючи інших.

Толерантність, в європейському розумінні, задає приклад «законослухняності», підпорядкування законам, традиціям і звичаям.

Прийняття ІНШОГО, який може відрізнятися по різним ознакам.

Позитивна педагогіка передбачає:

- створення соціально-педагогічних умов толерантного взаємодії, толерантного освітньо-виховного простору;

- створення умов культури спілкування;

- розвиток синергетичного мислення, що дозволяє приймати широкий спектр особистісних якостей, індивідуальних і етнічних проявів людини;

- особистісно-орієнтований підхід в освітньому процесі, основою якого є суб'єкт-суб'єктні відносини в системі «вчитель - учень - батьки».

Типи сучасних учнів

- Учні із поведінкою, спрямованою на привертання уваги.

- Учні із мстивої поведінкою.

- Учні із поведінкою,спрямованої на уникання невдачі.

- Учні із владолюбною поведінкою.

- Учні із демонстративною поведінкою.

Характеристики поведінки, спрямованої на привертання уваги

Активна поведінка привертання уваги: учні роблять те, що відволікає увагу вчителя і класу.

Пасивна поведінка привертання уваги: учні демонструють поведінку «кожної години по чайній ложці», тобто всі дії виконують дуже повільно.

Причини поведінки, спрямованої на привертання уваги:

1. Діти не навчені просити чи вимагати уваги у прийнятній формі.

2. Діти часто відчувають дефіцит уваги до себе, почуваються «порожнім місцем». На їхню думку, батьки і вчителі більше уваги приділяють дітям, що поводяться погано.

3. Учні мають потребу у взаєминах із учителем. (Сильний бік поведінки привертання уваги).

Принципи запобігання поведінці привертання уваги:

1. Більше уваги приділяти зразковій поведінці.

2. Навчати учнів просити уваги, коли вони цього потребують.

Характеристики мстивої поведінки учнів

Активно мстива: прямі фізичні й непрямі психологічні акти насильства: учень шкодить усіма силами вчителеві, вихователеві чи обом відразу.

Пасивно мстива: ігноруються будь-які дружелюбні спроби контакту.

Причини мстивої поведінки:

1. Відображення росту насильства в суспільстві.

2 Розповсюджений засобами масової інформації стиль силового вирішення конфліктів. Сильні сторони мстивої поведінки: учні демонструють високу життєздатність, уміння захистити себе від болю.

Принципи запобігання мстивій поведінці:

1. Будувати стосунки з усіма учнями за принципом турботи про них.

2. Навчати учнів виражати щиросердний біль і страждання в прийнятний спосіб.

Характеристики поведінки, спрямованої на уникання невдачі

Активна форма поведінки, спрямованої на уникання невдачі: спалах обурення — учень втрачає контроль над собою, коли тиск відповідальності стає надто сильним.

Пасивна форма поведінки, спрямованої на уникання невдачі: відкладання на потім; недоведення справи до кінця; тимчасова нездатність; офіційні діагнози.

Причини поведінки, спрямованої на уникання невдачі:

1. Стосунки на зразок «червоного олівця».

2. Необґрунтовані очікування батьків і вчителів.

3. Віра учня, що йому підходить тільки перфекціонізм.

4. Акцент на змаганні у класі.

Принципи запобігання поведінці, спрямованій на уникання невдачі:

1. Підтримка учня, щоб його внутрішня настанова «Я не можу» змінилася на «Я можу».

2. Допомога в подоланні соціальної ізоляції через включення учня у стосунки з іншими людьми.

Характеристики владолюбної поведінки

Активна владолюбна поведінка: спалахи обурення, словесне обурення — учні йдуть на конфронтацію і нагнічують напруженість.

Пасивна владолюбна поведінка: тиха неслухняність — учні обіцяють і чемно відповідають нам, але продовжують робити своє.

Причини владолюбної поведінки:

1. Соціальні настанови змінилися: від панування підпорядкування у рольовому суспільстві минулого до емансипації і рівних соціальних прав.

2. Мода на «сильну особистість» навчає утвердження своєї сили, а не конструктивного підпорядкування.

Принципи запобігання владолюбній поведінці.

1. Відхід від конфронтації і зниження напруженості.

2. Передача учневі частини своєї організаторської влади.

«Конфлікти в шкільному середовищі, причини виникнення та шляхи розв’язання».

Поняття «конфлікт”

Конфлікт – суперечність, яка виникає під час розв’язування питань виробничого, громадського або особистого характеру. Конфлікти виникають у випадку зіткнення поглядів, інтересів, прагнень різних осіб чи групи людей.

Конфлікти між учителями й учнями можна віднести до розряду організаційно-управлінських, оскільки клас – це колектив і виконавець, а вчитель – організатор і керіваник навчально- виховної роботи. Конфлікт виникає переважно через суб’єктивні причини, що залежать від особистісних характеристик та індивідуального поводження керівника й вихованця.

Види конфліктів

1. Конструктивні конфлікти – позитивно впливають на життя людей і суспільства, - є джерелом самовдосконалення та саморозвитку особистості, здружують членів групи, стимулюють знайдення ефективного виходу з проблемних ситуацій.

2. Деструктивні конфлікти – виявляються у дрібних і великих сварках, непорозуміннях.

Конфлікт є деструктивним, коли він:

l Відвертає енергію від більш важливої діяльності та проблеми.

l Руйнує мораль або підсилює негативну самооцінку.

l Поляризує групи таким чином, що вони втрачають внутрішній зв’язок та послаблюють взаємну співпрацю.

l Поглиблює різницю у ставленні до цінностей.

l Стимулює безвідповідальну і непривабливу поведінку.

Конфлікт є конструктивним, коли він:

l Допомагає глибше зрозуміти важливі проблеми.

l Сприяє розв’язанню проблеми.

l Стимулює виникнення відвертої комунікації.

l Сприяє виходу стримуваних емоцій, подоланню напруги та стресу.

l Допомагає створенню тіснішого контакту між людьми.

l Допомагає розвиватися персонально та використовувати в подальшому отриманий досвід.

Зони конфліктів у школі

l Зв’язка “Учитель - учень” – причинами виникнення конфліктів можуть бути завищені вимого до учнів, невідповідність очікувань учителя та поведінки учня, різниця інтересів, учительський авторитаризм.

l Зв’язка “Батьки – вчителі” – причини конфліктів: учитель несправедливий до дитини, ображає принижує, але ж моя дитина – найкраща, найрозумніша. При цьому батьки самі мало приділяють уваги своїй дитині і усю відповідальність перекладають на школу та викладачів. Вихід із цієї ситуації один: в ідеалі батькам і вчителям потрібно стати союзниками, щоб батьки приходили не лише не батьківські збори, а тримали контакт з педагогами на протязі всього періоду навчання дитини в школі.

l Зв’язка “Учень – учитель” – причинами виникнення конфліктів можуть бути брутальність учителя, несправедливість, недостатня поінформавоність, забагато домашніх завдань

Рекомендації щодо запобігання конфліктним ситуаціям

l Правило 1. Не намагайтеся за кожним негативним учинком школяра бачити лише негативні мотиви.

l Правило 2. Ретельно готуйтеся до уроку, не допускайте навіть найменшої некомпетентності у викладанні свого предмета.

l Правило 3.Школярі схильні більш охоче виконувати розпорядження вчителів у разі опосередкованого впливу.

l Правило 4. Спільна діяльність зближує людей та підвищує їх авторитет.

l Правило 5. Передбачливість і конкретність поводження вчителя знижує напруження у спілкуванні.

l Правило 6. Впливати на учня можна за допомогою спеціальних прийомів оцінювання вчинків особистості.

Правила оцінювання вчинків особистості:

l Позитивна оцінка ефективна в поєднанні з високою вимогливістю до людини.

l Неприйнятні глобальна позитивна та глобальна негативна оцінки.

l Глобальна позитивна оцінка викликає почуття непогрішності, знижує самокритичність, вимогливість.

l Глобальна негативна оцінка підриває в школяра віру в себе, спричиняє відразу до школи.

Найбільш доцільними є:

l Парціальна позитивна оцінка – особистість пишається конкретним досягненням і усвідомлює, що успіх не є підставою для самозаспокоєння.

l Парціальна негативна оцінка – учень усвідомлює, що в конкретному випадку він припустився помилки, яку можна виправити.

«Ідеали сучасної молоді. Чому це важливо знати?»

Тема нашого сьогоднішнього семінару звучить так: «Ідеали сучасної молоді. Чому це важливо знати?».

Сучасна ситуація в українському суспільстві|товаристві| характеризується станом|статком| визначеного ідейно-світоглядного вакууму, коли одні соціальні ідеали і цінності вже пішли в минуле, а інші ще не сформувалися. Відсутність ідеалів і цілей в житті вкрай|дуже| негативно|заперечний| позначається на становленні молоді, яка завжди критично відноситься до різного роду ідеалам, навіть в стабільній соціальній ситуації, а з іншого боку - для неї обов'язково мають бути певні ідеали і цілі з|із| тим, аби|щоб| здійснювати свій особистий розвиток, особливо у сфері професійного становлення і громадськості.

Тут можна відзначити, що в цілому|загалом| практично 2/3 опитаних молодих людей мають певну соціально-світоглядну орієнтацію, яка так чи інакше виступатиме|вирушатиме| основою становлення їх соціально-професійного статусу в процесі професійної самореалізації і задоволення своїх соціальних потреб.

Серед тих, хто має і намагається|пробує| здійснити свої цілі в житті, чоловіків 65,9%, а жінок лише|тільки| 34,1%, тоді як серед тих, хто має цілі лише|тільки| як орієнтири, співвідношення зворотне, тобто|цебто| чоловіків - 42,0%, а жінок - 58,0%.

У групі | респондентів, що мають цілі і що намагаються|пробують| їх здійснити переважають молоді люди віку 18-20 років, - 33,3%. У співвідношенні з|із| освітою|утворенням|, в цій же віковій групі найменше|менше всього| представлена|уявляти| молодь з|із| неповною середньою освітою|утворенням| -11,5%, тоді як з|із| повним|цілковитим| середньою - 44,8%, з|із| вищою і н/вищою - 43,6%.

Які ж конкретні ідеали і життєві| цінності молоді? Що є|з'являється| в числі головних|чільних| цінностей, до чого прагне сучасна молодь? Перш за все|передусім|, головним|чільним| для молоді, в цілому|загалом| по вибірці, є|з'являється| реалізація своїх здібностей (21,4%), а потім вже стати багатим (16,1%) і жити собі на втіху (15,9%). Звідси можна бачити, що декілька змінюється орієнтація молоді у бік переважання як життєві цінність орієнтації на саморозвиток особистості|особистості|, а не на матеріальну забезпеченість і дозвільний спосіб життя.

Досить|достатньо| рівномірні за чисельністю групи тих респондентів, хто прагне стати людиною високої культури (14.5%), висококваліфікованим фахівцем|спеціалістом| (14,3%), зробити кар'єру, добитися високого соціального статусу в суспільстві|товаристві| (14,7%), а піти від "світу" і врятувати свою душу хочуть лише|тільки| 1,0% з числа опитаних.

В цілому|загалом|, як показують розподіли відповідей, основна ціннісна орієнтація молоді все-таки на саморозвиток, на самореалізацію, тобто на те, аби|щоб| зайняти|позичати| гідне місце в суспільстві|товаристві| не за рахунок збагачення, а за рахунок особистого саморозвитку, за рахунок становлення високого соціально-професійного статусу (у сумі по цих позиціях виходить група| | 65% респондентів).

Таким чином, соціальні зміни останніх років, що відбуваються|походять|, пов'язані з переходом суспільства|товариства| від однієї моделі життєдіяльності до іншої, в свідомості молоді, в її життєвих цінностях поки що не зруйнували|поруйнували| прагнення до досягнення соціально-значимих|значущих| позитивних ідеалів і цінностей.

Зміна соціальна статусу багато в чому визначається орієнтацією на досягнення цінностей, що забезпечують, на думку молоді, успіх в житті. Якщо успіх в житті пов’язується з|із| такими базовими життєвими цінностями як здобуванням|отриманням| освіти, розвитком своїх здібностей, то можна чекати орієнтації молодих людей на здобуття|отримання| високої кваліфікації і, пов'язане з цим, зростання|зріст| соціального статусу. У тому випадку, коли відбувається|походить| орієнтація на гроші, знайомства, зв'язки і інші зовнішні чинники|фактори|, то навряд чи слід чекати позитивної мотивації на освоєння високої кваліфікації як основи підвищення свого соціального статусу.

Розподіли в цілому|загалом| по масиву опитаних показують досить|достатньо| високу міру|ступінь| орієнтації молоді на здобування|отримання| хорошої|доброї| освіти як на чинник|фактор| успіху в житті - 23,7%, хоча, разом з|поряд з| цим знайомства і зв'язки цінується декілька вище - 25,7%, а найвище відбувається|походить| орієнтація на гроші, як на чинник|фактор|, що забезпечує успіх в житті, - 31,3%.

Прийоми активного слухання

1. Виявляйте свої звички слухання, сильні і слабкі сторони, характер помилок, які ви допускаєте у спілкуванні. Використовуйте ці знання для поліпшення якості спілкування.

2. Умійте показати співбесіднику, що ви дійсно слухаєте і розумієте його. Цього можна досягти уточнюючими запитаннями, активними емоціями.

3. Будьте уважними. Умійте підтримувати із співбесідником візуальний контакт. Слідкуйте за тим, щоб ваші пози і жести говорили про те, що ви його слухаєте. Пам’ятайте, що кожен хоче спілкуватися із уважним співбесідником.

4. Умійте концентруватися на тому, що говорить співрозмовник. Це потребує усвідомлених зусиль, оскільки концентрована увага утримується не довго. Старайтесь звести до мінімуму ситуативні

5. Намагайтеся зрозуміти не тільки смисл слів, але і почуття співрозмовника. Пам’ятайте, що люди передають свої думки і почуття «закодовано», в залежності із прийнятими соціальними нормами.

6. Умійте спостерігати. Слідкуйте за невербальними сигналами , оскільки на емоційне спілкування приходиться більша частина взаємодії.

7. Дотримуйтесь позитивної реакції по відношенню до співрозмовника. Ваше відношення допоможе йому точніше виразити свою думку. Будь-яка негативна реакція із вашої сторони викличе у співрозмовника захисну реакцію, почуття невпевненості, настороженість.

8. Прислухайтесь до самого себе. Ваша заклопотаність і емоціональна напруга заважають слухати партнера. Якщо його слова зачіпають ваші почуття, постарайтеся виразити їх: це прояснить ситуацію і вам стане легше слухати співрозмовника.

9. Пам’ятайте, що часто ціль співрозмовника – отримати від вас щось реальне, або змінити вашу думку, або зробити щось. Тому, дайте можливість йому висказатися ясніше.